Площа Ріпонне: теми, порушені дітьми та молоддю

Ця стаття об’єднує найважливіші повторювані елементи, які з’явилися під час майстер-класів та прогулянок з дітьми та молоддю в районі площі Ріпонне. Вони структуровані за «тематиками», щоб дати уявлення про те, як вони зараз представлені в уяві молодої аудиторії.

Межі та покриття підлоги

Діти часто сприймають покриття підлоги як просторові межі. Незважаючи на певну однорідність бруківки, площа Ріпонне з північного боку обмежена дорогою. Тому «Ла-Гренетт» та автостоянка не вважаються частиною площі (щоб дізнатися більше про «Ла-Гренетт», див. статтю «Проміжний простір»). На півдні площі тип покриття не завжди чітко визначає її межі, оскільки зона використання простягається за її межі. Натомість наявність кіоску (вхід до метро та доступ до автостоянки) позначає межу, яка відокремлює ділянку між простором Арло, поштою та рештою площі Ріпонн.

Порожня, але простора: гнучкість, яку цінують

Діти впізнають площу Ріпонн, бо «вона завжди порожня». Ця особливість не обов’язково сприймається як негативна. Дійсно, гнучкість цього простору щодня використовується дітьми та молоддю, які приходять сюди з родиною на ринок, грають у футбол у неділю, беруть участь у заходах, відвідують вистави під час фестивалю «La Cité» тощо.

Молодь схвально ставиться до появи фургонів із їжею на півдні площі. Вони вважають, що така система тимчасового розміщення дозволяє трохи оживити площу, не обмежуючи при цьому її функціональне призначення завдяки мобільності цих об’єктів. На їхню думку, гнучкі та пересувні елементи міського обладнання дозволили б площі Ріпонне бути більш жвавою у повсякденному житті, водночас залишаючи її вільною для проведення великих заходів.

Співіснування та сусідство

Хоча присутність «постійних відвідувачів площі» на площі Ріпонне не залишається непоміченою, дітям та молоді дуже важко назвати їх і вони відчувають певний дискомфорт, коли доводиться про них говорити. Проте ця група учасників, здається, їх не турбує. Хоча вони й уникають щоденної взаємодії з ними, принцип спільного використання простору видається їм логічною та бажаною метою. Для них очевидно, що площа Ріпонне має бути громадським простором для всіх і що кожен повинен мати змогу знайти там своє місце.

До того ж великі розміри площі є значною перевагою, що забезпечує гармонійне співіснування різних видів діяльності та різних користувачів: тут можна перебувати поруч, не заважаючи одне одному.

Також можна шукати певні синергії у використанні простору: ігровий майданчик, навіть без спеціально передбачених для цього споруд, розташований поруч із терасою кафе, лавкою чи кіоском, більше подобається дітям, які розуміють, що це також буде цікаво дорослим, які їх супроводжують. У цьому сенсі червоний кіоск, розташований біля підніжжя сходів Мадлен, має особливе значення і, здається, займає особливе місце. Завдяки його наявності сходи перетворюються на місце для сидіння, а фонтан — на ігровий майданчик.

Фонтан

Фонтан згадується як одна з визначних пам’яток, що символізують площу Ріпонне. Наявність води цінується з різних причин: естетичних, екологічних (охолодження влітку) або розважальних. Проте під час обговорень часто піднімалося питання про те, що фонтан нечасто працює. Коли він не працює, залишається лише великий блок чорного граніту, який, з одного боку, може слугувати сидінням, але, з іншого, створює стіну на рівні очей наймолодших. Цей гранітний п’єдестал зображений на всіх малюнках фонтану; він утворює стіну, яку треба перелізти, якщо хочеш погратися з водою.

Метро — орієнтир

Наявність метро створює потоки молоді, яка перетинає площу Ріпонне.

Для наймолодших, які не часто користуються метро як щоденним засобом пересування, станція «Ріпонне» вважається скоріше відправною точкою до решти громади, ніж можливістю для мешканців Лозанни дістатися до розваг у центрі міста. Загалом про заходи, що відбуваються в підземних приміщеннях, майже не говорять, і вони мають дещо таємничий характер.

З іншого боку, яскраві вказівні знаки M2 прикрашають площу Ріпонн. Вони слугують орієнтиром для наймолодших і є місцем зустрічі для підлітків.

Палац Румін / Палац Ріпонне

Завдяки своїй формі та великим розмірам палац Румін легко впізнати. Ця знакова будівля, площа якої перевищує площу собору, вражає та приваблює. Для дітей вона є яскравим символом площі Ріпонне, а іноді навіть називається її ім’ям. Дійсно, у розмовах наймолодших дітей рідко можна почути назву «Палац Румін», коли йдеться про «цю велику будівлю». Вони віддають перевагу назвам «Палац Ріпонне», «Музей Ріпонне» або назвам музеїв, що знаходяться всередині (Музей образотворчих мистецтв, Музей зоології тощо).

Зовнішні сходи є невід’ємною частиною площі, як продовження громадського простору. Вони слугують майданчиком для ігор, місцем для перекусу, місцем зустрічей або трибуною для виступів і є справжнім «обладнанням» громадського простору Ріпонни.

Сходи продовжуються всередині будівлі, і молоді люди використовують їх так само, а то й ще активніше, оскільки там є опалення, і, на відміну від закладів, де вживають наркотики, вхід туди безкоштовний, а також надається доступ до Wi-Fi. Таким чином, громадські простори Палацу Румін та бібліотеки стають справжніми місцями спілкування, де збирається молодь. Цей внутрішній громадський прохід також добре знайомий дітям, які користуються ним, щоб дістатися до площі зі «Стежки голубів». Їм особливо подобається в теплі перебувати поруч із опудалами тварин та орнаментальними елементами.

Будучи то продовженням громадського простору, то привілейованим доступом до площі, палац Румін зливається з площею Ріпонн, від якої, однак, значною мірою відокремлений своїм цоколем. Він дозволяє пройти вздовж природного рельєфу пагорба аж до Сіте.

«Passerelle» — випробування з високим рівнем ризику

Задній вхід до Палацу Румін, через місток, що з’єднує верхній поверх будівлі з пагорбом Сіте, є проходом, який дуже полюбляють діти та молодь. Діти вважають цей прохід небезпечним, оскільки він слизький і галасливий, але він також може стати викликом, який потрібно подолати, а отже, й принести особисте задоволення після проходження. Насамперед цей місток привабливий тим, що дозволяє тому, хто зумів його пройти, увійти через маленькі задні двері, які в дитячій уяві постають як таємні двері. Таким чином вони створюють для себе альтернативний маршрут, який пролягає стежкою «Коломб», перетинає «природу» (зарослий травою схил) і веде до площі Ріпонне через місток та Палац.

Молоді люди, які користуються цим переходом, — це переважно учні гімназії «La Cité». Цей перехід дуже зручний для тих, хто приїжджає із західної частини Лозанни або користується метро. Доступ «до міста» здійснюється переважно з іншого боку пагорба «Сіте», у напрямку мосту Бессьєр та центральної вулиці. Молодь також цінує цей прохід за його ідилічні та природні особливості — залишки зрізаного схилу пагорба.

Деталі та символи — опора уяви

Архітектурне оформлення інтер’єру палацу подобається дітям, які помічають численні деталі в ліпнині чи мозаїках, а також молоді, яка цінує будівельну якість палацу та вбачає в ній символ цінності споруди.

Ззовні наймолодші дуже добре знають дві статуї «левів» (сфінкс і грифон), які височіють на вершинах колон. Ці вражаючі істоти стали символом Палацу Румін і, за аналогією, є невід’ємною частиною образу Ріпонни.

На першому поверсі фундамент Палацу складається з масивних стін з тесаного каменю. Це справжні стіни, розміром як для дітей! І знову вони вражають та зачаровують дітей. Завдяки своїй фантазії діти сприймають двері, що там знаходяться, як таємні ходи.

На площі затискач, застряглий у цементі бруківки, також є носієм історій, і цього разу — як для дітей, так і для підлітків. Існує безліч легенд, що пояснюють його присутність, і діти та підлітки не вагаються вигадувати власні пояснення.

Загалом, у межах усієї території, архітектурні нерівності подобаються дітям та молоді. Вони дають змогу найменшим створювати власні уявлення про ці місця і таким чином освоювати та цінувати простори, якими вони користуються щодня.

Проблема перших поверхів

Наявність підземного паркінгу, здається, не заважає молодіжній аудиторії, навпаки — адже це означає, що на площі немає автомобілів, а отже, більше місця відведено для пішоходів (на відміну від площі «Тунель»). Проте дорослі добре усвідомлюють, що важко організувати дозвілля на площі, якщо перші поверхи будівель зайняті парковками. Не лише автомобілі становлять проблему на перших поверхах на площі де ла Ріпон. Це питання порушується, оскільки, з іншого боку, цокольний поверх Палацу Румін не використовується.

З легкою іронією молодь зауважує, що на площі «Тунель» розташовано чимало магазинів, які оживляють її узбіччя, але у них майже немає місця, щоб влаштуватися на відкритому повітрі, і тому потенціал для оживлення громадського простору зменшується.